Інтраопераційні ускладнення – це ускладнення, що виникають у процесі оперативного втручання. Усі інтраопераційні ускладнення ринопластики поділяються на ускладнення загального та місцевого характеру. Провідну роль розвитку інтраопераційних ускладнень ринопластики грає компетенція пластичного хірурга, достатнє його володіння техніками виконуваної операції, і навіть використання якісного хірургічного інструментарію. Інтраопераційні ускладнення можуть бути досить серйозними та небезпечними для здоров'я та життя пацієнта, тому слід з особливою уважністю поставитися до запобігання розвитку таких інтраопераційних ускладнень ще в передопераційному періоді.

Інтраопераційні ускладнення ринопластики загального характеру

Інтраопераційні ускладнення ринопластики загального характеру найчастіше пов'язані з гіпоксією, гіпертензією та назокардіальним рефлексом. Загальні інтраопераційні ускладнення позначаються на роботі всього організму пацієнта, і ключем до їх попередження є злагоджена робота пластичного хірурга та анестезіолога. Виділяють чотири основні анестезіологічні помилки, які можуть призвести до розвитку інтраопераційних ускладнень:

  1. Занадто поверхнева анестезія: варіант, коли пацієнт знерухомлений, але відчуває біль під час проведення хірургічних маніпуляцій. Внаслідок цього в кров відбувається викид гормонів, підвищується тиск, серцебиття та тонус м'язів, значно збільшується кровоточивість тканин.
  2. Застосування інгаляційних анестетиків замість наркотичних препаратів: інгаляційні анестетики є периферичними вазодилататорами, вони збільшують застій крові в ділянці носа та викликають таке інтраопераційне ускладнення, як збільшення кровотечі.
  3. Неадекватна анестезія з розвитком гіпоксії та гіперкапнії: в організмі пацієнта підвищується артеріальний тиск та серцевий викид, внаслідок чого також посилюється кровотеча.

Інтраопераційні ускладнення ринопластики місцевого характеру

До інтраопераційних ускладнень ринопластики місцевого характеру відносять кровотечі, травматичні пошкодження шкіри та слизових оболонок, опіки електрокоагулятором, пошкодження приносових пазух та сльозовідвідних шляхів. Кровотеча як інтраопераційне ускладнення ринопластики найчастіше зустрічається при виконанні маніпуляцій на перегородці носа та носових раковинах.

kak-predotvratit-razvitie-intraoperatsionnykh-oslozhnenij-rinoplastikiПри виникненні Ускладнення ринопластики як гематома необхідною є установка дренажу. Травматичні пошкодження шкіри та слизових оболонок, такі як насічки на каутальному краї нижнього латерального хряща та надриви на шкірі колумели в обов'язковому порядку повинні ушиватися в ході ринопластики. Пошкодження слізних проток та розвиток стійкої сльозотечі під час ринопластики виникає в тому випадку, якщо при латеральній остеотомії лінія розтину кістки знаходиться у цефалічному напрямку від рівня медіальних кантусів.

Що допоможе запобігти розвитку інтраопераційних ускладнень ринопластики

Для того щоб запобігти розвитку інтраопераційних ускладнень ринопластики, пластичний хірург повинен виконувати ретельну підготовку до проведення цієї операції. Важливим є докладне вивчення анатомічних особливостей будови носа кожного окремого пацієнта, у тому числі на основі результатів рентгенографії та комп'ютерної томографії. Суворе проходження в субперихондральному та подапоневротичному шарах під час диссекції також допомагає запобігти розвитку інтраопераційних ускладнень ринопластики. Використання адекватного, досить гострого хірургічного інструментарію запобігає пошкодженню тканин у процесі операції, як і знання спеціальних хірургічних прийомів, що забезпечують атравматичність оперативного втручання, дозволити уникнути зайвої травматизації тканин під час ринопластики. Таким чином,

Додати коментар

captcha

ОновитиОновити