Артеріальна гіпертензія з кожним роком вражає дедалі більше людей, у тому числі осіб молодого віку. Наявність підвищеного тиску у молодих людей або навіть у дітей свідчить про злоякісну ниркову (реноваскулярну) гіпертензію.

Раннє виявлення та лікування реноваскулярної гіпертензії запобігатиме розвитку ускладнень. Які симптоми ниркової гіпертензії? Які методи діагностики використовуються для підтвердження та верифікації діагнозу читайте на estet-portal.com.

Клінічні прояви розвитку реноваскулярної гіпертензії

Підвищення артеріального тиску при фібромускулярній дисплазії, як правило, виявляється у молодому або дитячому віці. Реноваскулярна гіпертензія має злоякісний та тяжкий перебіг, який супроводжується гіпертрофією міокарда лівого шлуночка та ретинопатією. Реноваскулярна гіпертензія часто виявляється стійкою до комплексної антигіпертензивної терапії.

Зниження функції нирок при фібромускулярній дисплазії розвивається на пізніх стадіях або зовсім відсутнє. Сечовий синдром не характерний. Можливий розвиток мікроальбумінурії або мінімальної протеїнурії. За наявності двостороннього стенозу ниркових артерій у людей похилого віку можуть спостерігатися рецидиви набряку легенів на тлі декомпенсації роботи серця та тяжкої об'ємно-залежної артеріальної гіпертензії.

Атеросклеротична ураження нирок часто виявляється змінами з боку нирок. Першою ознакою є прогресуюче зниження фільтраційної функції. В аналізах сечі відхилення виражені мінімально - помірна протеїнурія, осад сечі не змінений (за винятком випадків тромбозу ниркових судин та емболії холестерину). При призначенні інгібіторів АПФ або блокаторів рецепторів ангіотензинових різке наростання азотемії дає можливість запідозрити атеросклеротичний стеноз ниркових артерій.

У чому полягає діагностика реноваскулярної гіпертензії?

Такі відомості та дані анамнезу, як тривалість розвитку хвороби та наявність серцево-судинних захворювань та ускладнень, дають можливість запідозрити наявність реноваскулярної гіпертензії.

При клінічному огляді лікарем виявляються симптоми порушень процесів серцево – судинної системи. Часто атеросклеротичний стеноз артерій нирок поєднується з ознаками порушеної прохідності судин на ногах. асиметрія пульсу і синдром кульгавості, що перемежується. Малочутлива, але дуже діагностично значуща ознака реноваскулярної гіпертензії – ndash; вислуховування характерного шуму в проекції ниркових артерій над черевною аортою, що відзначається у більшості хворих.

Для уточнення та диференціації діагнозу реноваскулярної гіпертензії проводять спеціальні лабораторні та інструментальні методи дослідження.

Променевим методам діагностики належить основна роль у процесі верифікації діагнозу  реноваскулярної гіпертензії:

  • Ультразвукове дослідження - дає можливість визначити асиметрію нирок, рубцеві зміни, кальциноз, атеросклеротичну деформацію судинної стінки.
  • Ультразвукова доплерографія використовується як скринінговий метод, що дозволяє візуалізувати артеріальне дерево нирок.
  • Динамічна сцинтиграфія – дозволяє побачити та кількісно оцінити надходження та накопичення радіофармацевтичного препарату. Так відображається кровотік нирок та активація внутрішньониркової ренін – ангіотензинової системи.

kak-otlichit-essentsialnuyu-gipertoniyu-ot-renovaskulyarnoj-giper >
<div class=

Лабораторні та інструментальні методи дослідження реноваскулярної гіпертензії

Найчутливіший маркер ураження нирок – мікроальбумінурія. Для двостороннього ураження нирок атеросклеротичним стенозом характерно підвищення концентрації креатиніну в крові та зниження швидкості клубочкової фільтрації у пробі Реберга. Рівень глюкози та ліпідний профіль досліджують для уточнення факторів ризику.

Характерно для таких пацієнтів підвищення активності реніну плазми крові та ознаки вторинного альдостеронізму та гіпокаліємії. Але при двосторонньому ураженні з порушенням функції нирок ці зміни можуть не виявлятися.

Для підвищення специфічності та чутливості тесту використовують пробу з каптоприлом, яка проводиться на тлі звичайного споживання натрію для діагностики реноваскулярної гіпертензії.

Техніка проведення проби для виявлення реноваскулярної гіпертензії

За кілька днів до проведення проби скасовують споживання інгібіторів АПФ та діуретиків. Проба проводиться у положенні сидячи. Кров береться двічі –  до прийому 50 мг каптоприлу та через 1 годину після прийому. Проба вважається позитивною при виявленні активності реніну плазми після прийому понад 12 нг/мл/год або за її абсолютного приросту не менше 10 нг/мл/год.

Найактивнішим методом діагностики реноваскулярної гіпертензії вважається  визначення активності реніну плазми в процесі катетеризації ниркової вени та порівняння її активності в системному кровотоку, з крові в нижній порожній вені до місця впадання ниркових вен. Цей метод має високий ризик ускладнень, тому його використання виправдане лише у важких випадках, коли вирішують питання щодо доцільності хірургічного лікування.

Раннє виявлення реноваскулярної гіпертензії дозволить уникнути небезпечних ускладнень з боку серцево-судинної та видільної систем.