Інфільтративно-нагноювальна трихофітія викликається грибами, що паразитують на людині та тваринах, тобто відноситься до групи зоофільних. Джерелом зараження в людини можуть стати предмети, заражені тваринами. Це захворювання часто викликає труднощі в діагностиці і тому нерідко зустрічаються його запущені форми.
Різновиди трихофітонів, що викликають захворювання у людей, відносяться до типу ектотрікс і розташовуються на зовнішній поверхні волосся, утворюючи навколо нього "чохол".
Залежно від величини спор та їх біологічних особливостей виділяють дрібноспоровий різновид (microides), що паразитує у дрібних домашніх тварин, мишей, щурів, кроликів і морських свинок, і великоспоровий (megaspores) – у великих домашніх тварин: коней, корів, телят, овець, які характерні для Trichophyton verrucosum (faviforme). Ураження шкіри, що викликається ними – інфільтративно-нагноювальна (глибока) трихофітія – характеризується утворенням перифолікулярного запального інфільтрату, що призводить до гнійного розплавлення волосяних фолікулів і навколишньої сполучної тканини.
Джерелом зараження інфільтративно-нагнолюючою трихофітією є хворі на цей мікоз тварини при безпосередньому контакті з ними людей (прямий шлях) або ж опосередковано через предмети, на яких є уражене грибами волосся хворих тварин.
Клінічний випадок
Пацієнт Н., 1988 р. н., звернувся зі скаргами на висипання на волосистій частині голови.
Анамнез хвороби: вважає себе хворим протягом 1,5 року, коли вперше з'явилися висипання на шкірі волосистої частини голови. Виникнення висипів пацієнт пов'язував із переохолодженням. У зв'язку з цим звернувся за медичною допомогою до хірурга.
Було встановлено діагноз: "Множинні абсцеси волосистої частини голови". Проведено оперативне втручання в обсязі розтину абсцесів, призначено левофлоксацин внутрішньовенно, ванкоміцин, флуконазол, антистафілококовий імуноглобулін. Рани очистилися, пацієнта було виписано в задовільному стані.
Водночас клінічні прояви відновилися, у зв'язку з чим неодноразово проходив амбулаторне лікування у дерматовенерологів з діагнозом: "Підриваючий фолікуліт волосистої частини голови", підтверджений виявленням епідермального стафілококу при бактеріологічному дослідженні. Мікологічне дослідження не проводилося.
У зв'язку з відсутністю ефекту від проведеного лікування звернувся по медичну допомогу на кафедру дерматовенерології НМАПО імені П.Л. Шупика було госпіталізовано до Київської міської клінічної шкірно-венерологічної лікарні.
Об'єктивно: на волосистій частині голови, в основному в тім'яно-потиличній ділянці, визначаються глибокі, щільні, різко обмежені, пухлиноподібно високі запальні інфільтративні вогнища, насичено гіперемовані, з масивними гнійними кірками на поверхні. У центральній частині вогнищ – явища флюктуації із руйнуванням шкірного покриву та волосяних фолікулів. Волосся випадає, з отворів спорожнілих фолікулів виділяється велика кількість гною. На місці вогнищ, що вирішилися, - втягнуті рубці, велика кількість гнійно-геморагічних скоринок (рис. 1).
Заднішийні та передньошийні лімфовузли збільшені, безболісні, не спаяні з тканинами, що підлягають. Зазначається підвищення температури тіла до субфебрильних цифр.
З епідеміологічного анамнезу: за словами хворого, з великими домашніми тваринами не контактував, хоча неодноразово їздив у сільську місцевість на нетривалий час.
При надходженні хворого до стаціонару проведено бактеріологічне дослідження вмісту запальних вогнищ, мікроскопічне дослідження лусочок шкіри та волосся.
При бактеріологічному посіві вмісту запальних вогнищ виділено гемолітичний стафілокок.
При мікроскопії лусочок шкіри виявлено велику кількість міцелію та спор паразитарного гриба, у зв'язку з чим волосся та лусочки шкіри були спрямовані на дослідження на паразитарні гриби. При бактеріологічному дослідженні волосся та лусочок виявлено фавіформний трихофітон, збудник глибокої трихофітії (рис. 2, 3).
Tr. verrucosum (faviforme) - фавіформний трихофітон, збудник глибокої трихофітії. Вражає шкіру волосистої частини голови, зрідка нігтів. Мікроскопічно у волоссі визначається як трихофітон великоспоровий. Цей вид дерматоміцету краще культивується на пептонному агарі. Тому при підозрі на наявність збудника патологічний матеріал висівають паралельно на середовище Сабуро та на пептонний агар. Зростання культури спостерігається на 7-20-й день у вигляді сірого горбика, заглибленого в середу; при розгляді колонії під збільшенням на її периферії визначається розташування гіфів міцелію у вигляді промінців. При мікроскопії: міцелій із товстими септованими гіфами, кінчики рівні або загострені.
Лікування. Хворому було призначено гризеофульвін за схемою протягом 3 тижнів. Після проведеного лікування стан пацієнта значно покращився, температура тіла нормалізувалася, відбувається дозвіл патологічного процесу на шкірі волосистої частини голови, запальні явища в осередках зникли, флюктуація відсутня, волосся у місцях ураження відростає (рис. 4).
Цей випадок демонструє, наскільки важливою є лабораторна діагностика, зокрема бактеріологічне дослідження патологічного матеріалу (лусочок шкіри та волосся) при локалізації процесу на шкірі волосистої частини голови.
Для проведення диференціальної діагностики необхідно визначити той спектр лабораторних досліджень, який дозволить своєчасно встановити клінічний діагноз, особливо у разі підозри на інфекційне ураження шкіри (бактеріальне, грибкове, вірусне), та провести відповідний комплекс протиепідемічних заходів, що запобігають поширенню цієї інфекції.
За матеріалами kiai.com.ua
Поділіться:
Додати коментар