Жіноче безпліддя на сьогоднішній день є однією з найактуальніших та серйозних проблем сучасної медицини. Від пацієнток часто можна почути схожу історію: «Мені 30 років, зустріла чоловіка мрії, хочемо дитинку, але не виходить. Лікарю, допоможіть!». В Україні близько 50% жінок репродуктивного віку не одружені, 50% з них – безплідні. Жіноча безплідність – це проблема, яка руйнує сім'ї та життя. Тим не менш, існує кілька способів вирішити цю проблему, і першочерговою дією на шляху до її вирішення повинен бути пошук причини порушення репродуктивної функції. Цикл наших статей про жіноче безпліддя має на меті допомогти і лікарю, і пацієнтці розібратися в цьому питанні.
Найбільш поширена форма безпліддя – трубно-перитонеальна
Трубно-перитонеальне безпліддя – одна з найпоширеніших форм жіночої безплідності, становить близько 40 % всіх подібних порушень репродуктивної функції. Трубно-перитонеальна безплідність розвивається на тлі розвитку непрохідності маткових труб. Овуляція відбувається, але у зв'язку з наявністю механічних перешкод яйцеклітина не потрапляє в порожнину маткових труб та матки, і запліднення не відбувається. Найчастіше такий стан розвивається після перенесених інфекційних захворювань жіночих статевих органів. Клінічна картина інфекції не обов'язково завжди яскраво виражена, проте довше інфекційний агент знаходиться в організмі жінки, тим більше сприятливі умови створюються для формування спайкового процесу в порожнині малого таза, що і зумовлює розвиток непрохідності маткових труб.
Основні причини розвитку трубно-перитонеальної безплідності
Найбільш виражений спайковий процес у черевній порожнині та маткових трубах після перенесеної гонореї. Ця інфекція має досить яскраво виражену клінічну картину та потребує невідкладного початку лікування. Крім того, запальний процес обов'язково супроводжується порушеннями гемодинаміки в стінках маткових труб, що зумовлює атрофію війчастого епітелію, нормальне функціонування якого необхідне для просування яйцеклітини просвітом маткової труби. Таким чином, навіть за умови збереження прохідності маткових труб, інфекційний процес може спричинити безпліддя. Виконувалися в минулому аборти також провокують розвиток трубно-перитонеальної безплідності, що пов'язано з травматизацією стінок матки та можливою облітерацією усть маткових труб. Операції на органах малого тазу також провокують розвиток спайкових процесів. Крім того, пухлини матки та яєчників можуть здавлювати маткові труби та служити механічною перешкодою нормальному просуванню яйцеклітини.
Інструментальні методи діагностики непрохідності маткових труб
Для діагностики непрохідності маткових труб застосовуються інструментальні методи дослідження, що дозволяють візуалізувати патологічну картину. Широко використовується метросальпінгографія – рентгенконтрастне дослідження маткових труб. Проводити дослідження необхідно у другу фазу менструального циклу, оскільки прогестерон, що виробляється в лютеїнову фазу, стимулює розслаблення маткових труб, що дозволяє краще розглянути їхній стан. Для контрастування використовуються водорозчинні контрастні речовини, такі як урографін або тріомбраст. Електрорентгенографія дає ще більш точне зображення, проте використовується не так часто, у зв'язку з необхідністю використання спеціального обладнання. Найбільш інформативним методом у діагностиці непрохідності маткових труб є хірургічний метод дослідження – лапароскопія. За допомогою лапароскопії можна не тільки максимально точно визначити локалізацію спайкового процесу або іншої механічної перешкоди, але ще й провести лікувальні маніпуляції безпосередньо після діагностики.
Лікування трубно-перитонеальної безплідності починають із консервативних методів терапії. У разі підтвердження запального процесу жінці призначається курс антибактеріальної терапії з метою усунення інфекційного агента. Крім того, призначаються препарати, що покращують мікроциркуляцію, біостимулятори та адаптогени. Часто буває так, що після усунення інфекції та нормалізації гемодинамічних властивостей маткових труб вагітність настає. Якщо цього не відбувається, і спайковий процес заважає проходженню яйцеклітини, проводиться оперативне втручання. Залежно від локалізації спайкового процесу, проводиться фімбріо- та сальпінголізис, сальпінгостомія, трансплантація труби в матку, сальпінго-сальпінгоанастомоз. Слід зазначити, що оперативне втручання має бути лапароскопічним, оскільки навіть мікрохірургічна лапаротомія значно збільшує тріск повторного розвитку спайкового процесу. Якщо навіть оперативні методи терапії не призводять до настання вагітності, парі рекомендується проведення екстракорпорального запліднення.
Поділіться:
Додати коментар