Беджель (арабський сифіліс) – інфекційне захворювання, яке характеризується ураженням шкіри, слизових оболонок, кісток та суглобів, але без вісцеральної та невралгічної патології.

Етіологія беджеля

Збудником хвороби вважають Treponema pallidum типу М (бліда трепонема типу S – збудник сифіліс). Збудник беджелю не відрізняється за своїми біологічними та морфологічними даними від збудника фрамбезії, які у свою чергу мало відрізняються клінічними проявами. Це пояснюється впливом клімату та расовими особливостями населення ендемічних зон.

Епідеміологія беджелю

Захворювання вперше було описане 1928 року серед арабів-кочівників, мешканців Сирії. На сучасному етапі випадки захворювання на біджель реєструються переважно в країнах Близького Сходу, зокрема в Сирії, Ємені, Йорданії, Іраку, Ірані Саудівської Аравії, а також у низці африканських країн.

Шляхи передачі беджелю

Джерелом інфекції є хвора людина. Інфікування відбувається при нестатевих контактах із хворим, а також через побутові речі. Найчастіше хворіють діти. Розповсюдженню хвороби сприяє низький санітарно-гігієнічний рівень культури населення, особливо в деяких кочових племен.

Клініка беджелю

Клініка беджелю нагадує сифіліс, але відсутній первинний шанкер, вісцеральні прояви та вроджені форми. Відрізняють ранній та пізній періоди беджелю.

Ранній період беджелю

Інкубаційний період коливається від двох до шести тижнів. Первинний шанкер виникає у місці проникнення збудника і має незначні прояви – це папуло-везикула, яка швидко пропадає. Лімфангіти та лімфаденіти відсутні. З'являється папульозна висипка - ерозійні папули переважно на слизовій оболонці рота, в області статевих органів і навколо анального отвору. Елементи висипки мають округлу або овальну форму, кровоточать, покриті сірою плівкою. На ерозійних поверхнях розвиваються папіломатозні розростання. Може виникнути шкірний висип еритематозно-везикульозного характеру, який утворює дуги або кільця. Все раніше клінічні прояви заразні, у висипці знаходять велику кількість блідих трепонем.

Уражаються кістки, частіше трубчасті. Виникають остеїти та остеоперіостити. Як і при ранній фрамбезії, кісткова симптоматика зникає безвісти і без деструктивних змін.

Пізній період арабського сифілісу

Клінічні прояви виникають через кілька років після початку хвороби. Пізній період передує тривалий латентний період без клінічних проявів. Єдина ознака інфікованості у цьому періоді – позитивна серологічна реакція. Клінічні симптоми нагадують симптоми третинного сифілісу. Може утворюватися гуммозний висип. Виникає остеїти, періостити, розвивається гумозне ураження кісток із подальшою деструкцією. Нервова та серцево-судинна системи не уражаються.

Діагностика беджелю

Бенджель діагностується на основі клінічних проявів, бактеріоскопічного виявлення збудника захворювання, позитивної серологічної реакції.

Лікування беджелю

Лікування беджелю таке саме, як і фрамбезії. Передбачає використання препаратів етіотропної дії, спрямованих на ерадикацію збудника інфекції. Призначають пеніцилін чи його дюрантні препарати. Вас також можуть зацікавити наступні статті: Вірус простого герпесу другого типу Уреаплазмоз Мікоплазмоз

Додати коментар

captcha

ОновитиОновити