Ановуляторний цикл – менструальний цикл, не пов'язаний з овуляцією і без формування жовтого тіла. Клітини внутрішньоматкової слизової оболонки розростаються, але фаза секреції не настає. Такий стан організму рідко зустрічається і в абсолютно здорових жінок. Запідозрити патологію можна за наявності скарг на безплідність або маткові кровотечі. На estet-portal.com читайте, чому виникають ановуляторні цикли, яка клінічна картина їх супроводжує та як проводити ефективне лікування патології.
- Головні причини виникнення ановуляторних циклів
- Ановуляторний цикл: основні прояви
- Сучасні методи діагностики та лікування ановуляторного циклуа
Головні причини виникнення ановуляторних циклів
Розрізняють 2 типи ановуляторних циклів: фізіологічні та патологічні. Перший тип не є серйозною патологією і з'являється лише під час вікових чи серйозних гормональних перебудов, наприклад, під час клімаксу, вагітності, бурхливого статевого дозрівання чи лактації.
Ситуація змінюється при патологічному типі, коли ановуляторні цикли стають систематичним явищем, що часто призводить до безпліддя ановуляторного характеру.
Ановуляторні цикли можуть супроводжуватися частими та масивними матковими кровотечами.
Першопричинами відсутності овуляції є:
- деякі захворювання яєчників (дисфункціональні розлади, полікістоз);
- аномалії статевого розвитку;
- генетичні порушення;
- наступ менопаузи;
- тривалі ендометрити;
- гіперсекреція пролактину або тестостерону тощо
Тимчасові збої овуляції можуть бути при зміні клімату, під час тяжких хвороб або великих порожнинних операцій, ненормованих фізичних навантаженнях, при різкій втраті або наборі ваги, тривалому прийомі гормональних протизаплідних медикаментів.
Що потрібно знати про процедуру першого ЕК О
Ановуляторний цикл: основні прояви
Іноді відмінностей від звичайного циклу виявити не вдається. Але найчастіше першим симптомом ановуляторного циклу є затримка менструації (від 3-4 днів до кількох місяців). Кров'янисті виділення убогі або рясні, не супроводжуються болем. Базальна температура та вагінальні виділення не змінюються протягом усього менструального циклу.
Головна клінічна ознака ановуляторних циклів – проблеми із зачаттям.
Резність маткових кровотеч при ановуляторному циклі залежить від рівня естрогенів у крові. При гіперестрогенії виділення рясні, а при вагінальному огляді можна виявити збільшену матку щільної консистенції, а також розм'якшення шийки, та привідкриття внутрішнього зіва. При гіпоестрогенії картина інша:
- менструації вкорочені, убогі;
- внутрішній зів закритий;
- розміри матки менші за норму;
- шийка конічна, подовжена;
- піхва вузька.
Отже, важливо розуміти, що корекція гормонального фону має найважливіше значення для терапії ановуляторних циклів.
Найактуальніші статті читайте у Telegram
Сучасні методи діагностики та лікування ановуляторного циклу
Діагностика ановуляторного циклу починається з УЗД органів малого тазу. Призначають вимірювання вранці відразу після пробудження температури в прямій кишці і лабораторні аналізи крові на гормони.
Ановуляторний цикл виявлено на стадії кровотечі? Тоді необхідна гормональна корекція, що проводиться за різними схемами, залежно від насиченості естрогенами. Якщо пацієнтка найближчим часом планує вагітність, то показані медикаменти, що стимулюють овуляцію.
Хороші результати приносить фізіотерапія, особливо такі процедури:
- електростимуляція шийки матки;
- санаторно-курортне лікування з грязьовими аплікаціями;
- вправи для активізації кровообігу в репродуктивних органах та малому тазі;
- спеціалізований гінекологічний масаж.
Якщо лікування проведено в недостатньому обсязі або жінка відмовилася від запропонованої терапії, можуть виникнути ускладнення. До них відносять полікістоз яєчників, безпліддя, маткові кровотечі та анемічні стани.
Збереження репродуктивної функції при гінекологічній патології
Поділіться:
Додати коментар